Высоко в небе летел самолет, оставляя за собой белый-белый след. Наш Маленький Герой стоял, задрав голову, и наблюдал за самолетом. Гула не было слышно, так высоко летел самолет. А белый след за ним казался глубокой бороздой в небесном просторе. Наконец, самолет скрылся из виду и малыш опустился на траву, чтобы извлечь полезное и достойное из увиденного. Так научил его Мастер. Во всем искать уроки для себя. Он сильно изменился. Наверно, вырос. Общение с Мастером, школа боевых искусств совершенно изменили малыша внутри.
Надо же, - думал малыш, даже на небе можно оставить свой след. Самолет же оставил. – Интересно, а какой след оставляют люди на небе? Кажется, эти следы записаны в Книгу Жизни.
Это было так непостижимо для малыша, что он почувствовал, что его голова начинает трещать от огромных мыслей.
Подумаю об этом в другой раз, - сам себе сказал малыш, и поискал глазами, куда подевалась белая полоска в небе. К тому времени она уже растаяла. Малыш хотел огорчиться, но передумал. Он поднялся и вприпрыжку отправился домой. Сегодня у него был день размышлений о своем будущем, и поэтому в его планах было еще прочитать один интересный рассказ об удивительном человеке. О человеке, который всегда сдерживал свои слова.
Малыш торопился домой. Вдруг, его окликнул знакомый голос. Он остановился, впустил этот голос в себя и оглянулся. Из-за солнца он не мог рассмотреть девочку, которая махала ему рукой. Ну конечно он узнал ее! Это была она, его верный друг и помощник во всех его серьезных решениях. Это она посоветовала ему не откладывать обучение в школе боевых искусств. Он доверял ей.
Помахав в ответ, малыш крикнул:
- Привет, привет! Я видел след в небе от самолета!
- Я тоже видела! – воскликнула девочка. – Давай поиграем в следы.
- Я бегу домой читать одну интересную книгу, - останавливаясь,проговорил малыш.
- Расскажи мне, про что она, – поинтересовалась девочка, - если конечно, у тебя есть время.
Ему очень хотелось поделиться своими мыслями и планами. Очень хотелось поиграть, просто поиграть в следы. Минуту поразмыслив, он кивнул головой:
- Ага, расскажу. Но в этот момент внутри него зашло солнышко и стало темно. Малыш, открыв рот, не успел произнести ни одного звука, понял, что он что-то сделал неправильно. Вернее, он даже понял что именно. Ведь сегодня малыш жил по плану и ему предстояло еще прочитать книгу.
Наш герой смутился. Он оказался между двух обещаний: самому себе и своему другу, девочке.
Девочка заметила смущение и, наклонив голову, внимательно посмотрела малышу в глаза. Она тихонько коснулась его плеча и сказала:
- Делай так, чтобы сдержать слово. Я понимаю тебя.
Солнце опять всходило в душе малыша, и он с благодарностью смотрел на девочку. Какая же она умница, - подумал он, а вслух произнес:
- Ты самая лучшая, лучше всех! – и побежал домой сдерживать свое слово.
Быстренько помыв руки и прихватив на кухне что -нить пожевать, малыш открыл первую страницу книги. И вот что он прочитал:
Если ты научишься быть твердым в том, что обещаешь, ты сделаешь свой характер твердым, как сталь. Тогда ты сможешь пройти жизнь прямым бескомпромиссным путем. Тогда твоя жизнь оставит след на Небе и на земле.
И Маленький Герой погрузился в чтение.
Комментарий автора: Иногда те, кто рядом, помогают состояться нашему характеру. Слава Богу за них!
Наталия Минаева,
Рига, Латвия
"Он ввел меня в дом пира, и знамя Его надо мною - любовь". Песня Песней 2:4
Любовь Моя - поэзия души...и это все о Нем
Прочитано 7492 раза. Голосов 5. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
